Цікаво, чи займався хтось із наших соціологів дослідженнями на тему, як впливають на політичне життя перемоги донецького “Шахтаря”? Наскільки корелюються між собою досягнення футболістів і рейтинги політичних лідерів? Адже у суспільній свідомості футбольний “Шахтар” є не лише візитною карткою Донецького краю, а й власністю, улюбленим дітищем одного з лідерів певної політичної сил, тоді як “Динамо” Києва у тій же масовій свідомості залишається просто столичним клубом з великою біографією.

Втім, і без наукових досліджень зрозуміло, що перемоги “Шахтаря” додають перцю у традиційному протистоянні столиці і провінції...

Отже, новини робляться не лише у столиці, і коли п’ять років тому Ринат Ахметов, представляючи нового тренера “оранжево-чорних” Мірчу Луческу, говорив про завдання – привезти до Донецька Кубок УЄФА, це сприймалося як певний виклик у нашому футбольному житті. До того плани підкорення європейських вершин складали лише у “Динамо”.

Віднедавна це роблять у “Шахтарі” – обгрунтовано і конкретно, і, власне, два роки тому команда уже була майже готова максимально наблизитися до мети. Принаймні, тодішній склад з Тимощуком, Матузалемом, Елано, Маріка виглядав дуже переконливо. Не вистачило якихось деталей, можливо – внутрішньої переконаності у власних силах, спроможності стати врівень з європейськими грандами.

Тепер, як здається після вчорашнього матчу півфіналу Кубка УЄФА у Києві, футбольний механізм донеччан не лише налагоджений за всіма технічними параметрами. У команди вочевидь з’явився характер, що дозволяє їй грати іноді у півсили у внутрішніх змаганнях, програвати нижчим за класом, але у єврокубках, але проти “Динамо” – ні за що.

Кияни не перемагали донеччан з листопада 2007 року, Сьомін не може виграти у Луческу у трьох останніх офіційних матчах, “Шахтар” у європейському клубному рейтингу відчутно випереджає “Динамо” (20 і 43 місця відповідно) – така статистика значить для “Динамо” лише одне: відступати нема куди.

Столичний клуб не відступив, але й не виграв. Комфортна нічия - 1:1 робить “Шахтар” цілковитим фаворитом у наступному матчі-відповіді через тиждень.

Мілевський vs “Шахтар”

Склади обох команд учора не могли нічим здивувати – ані глядачів, ані суперників. Всі на місцях, всі добре знають одне одного, навіть за матчами у збірних своїх країн.

Щоправда, у киян не вийшов на поле Єременко, і це, як виявилося згодом, знизило загальнокомандну активність господарів. Відсутність же Кравця була просто фатальною, адже “Динамо” учора грало у півтора форварда.

Найдорожчий, за оцінками експертів, гравець “Динамо” - Бангура, очевидно, бачить себе в іншому клубі і, певно, більше спілкується з своїм агентом, ніж з колегами на полі. Таке враження складається після його матчів протягом цього сезону, смугастого, наче зебра в африканській саванні. Гвінейський легіонер відверто випадає з командної гри, він іноді спроможний видати концертні номери, як у домашньому матчі проти ПСЖ, але загалом Ісмаєль, на жаль, так і не став динамівцем.

Можна сказати, що Сьомін учора помилився двічі: перший раз, коли поставив Бангура у старті, другий – коли замінив його у другому таймі на Гіоане. Тренер не «вичавив» з гравця, все, що той міг.

У футболі як у кожній командній грі є прийоми стимуляції гравця до активності. Один з них – не давати йому м’яча, змушувати до власних дій, до пошуку себе у грі, або ж навпаки – навантажувати так, щоб усім стало видно who is who.

Учора Бангура, здається, і треба було тримати на полі до останнього, він би хоч якось напружував захист «Шахтаря», а так - вийшов сухим з води, з поля.

За нього, за всіх у «Динамо» учора відпрацював Мілевський.

Найкращий футболіст України, він підійшов до півфіналу проти «Шахтаря», що називається, заряджений на 101 відсоток. Недарма заявляв в одному з інтерв’ю ще взимку, що йому буде цікавіше грати у Кубку УЄФА саме з «Шахтарем», це, мовляв, для нас найбільш принциповий суперник. Слова не хлопчика, але мужчини, причому підтверджені ділом.

Мілевський і на одній нозі був найкращим у «Динамо» - цілком справедлива післяматчева оцінка від Сьоміна.

Артема можна назвати організатором і натхненником першого гола у матчі. Саме він змусив двічі помилитися Чигринського – той спочатку завалив нападника киян, а потім після розіграшу штрафного невдало підставив ногу під м’яч, який адресувався Мілевському.

Столичний клуб повів у рахунку, та, головне, динамівцям вдалося порушити ігрові зв’язки гірників у середині поля і на підступах до свого штрафного майданчика. Крайні захисники «Шахтаря» - Рац і Срна теж ніяк не могли розігнатися. Хорват очевидно довго відходив після безжалісного стику з Вукоєвичем на першій же хвилині матчу.

Гості довго не могли вивернутися з-під динамівського пресу. Бразильська опора гірників - Фернандіньо, Жадсон, Ілсіньо, Адріано - видають на гору порожняк і лише на 32-й хвилині нагадали про себе справжніх. Провал по центру оборони киян і Ілсіньо з Адріано миттю вискакують проти одного Богуша. Той зіграв несподівано, у підкаті, ногами, і можливо лише це врятувало господарів від неприємностей.

По суті перший тайм можна було записати в актив господарів, і коли Корреа перед самим свистком на перерву ще й влучив у штангу, здавалося, що «Динамо» поставило у грі більше запитань, ніж «Шахтар» заготував відповідей.

Сьомін vs Луческу

Коли гравці обох команд добре знають індивідуальні можливості, манеру гри одне одного і можуть передбачити тактичні дії кожного з суперників, слово залишається за тренерами.

Невже Луческу, помітивши перед перервою розминку Гіоане, зрозумів, що Сьомін зніме з гри одного з нападників – Бангура? Виходить, вгадав і зробив сильний хід у відповідь: Гладкий замість Адріано, а потім і Вілліана – паличку-виручалочку – ввів у гру.

Заміни у Сьоміна послабили гру «Динамо», Луческу, навпаки, зміг переламати хід подій.

Мілевський ще тягав по всьому полю Чигринського, змушував його відверто фолити, хапати за футболку. Артем ще міг забити красень-гол, коли на 53-й хвилині б’є головою в падінні, ще нагадав про себе фірмовими ударами Алієв, але відчувається, що гості дедалі більше опановують ситуацію.

Вони уже вільно тримають м’яч, демонструють багатоходівки, і Вілліан раз-у-раз переграє Каддурі.

68-ма хвилина ставить усе на місця. На гол Фернандіньо у киян відповісти уже не вистачає сил.

Та головне, що не виявилося додаткових аргументів у Сьоміна. Вихід Черната замість Корреа був просто порожнім ходом. Динамівці з кожною хвилиною зменшували оберти, тоді як гірники уже дозволяли собі просто убивати час.

Отже, тривіальна фраза про те, що все вирішиться у матчі-відповіді через тиждень у Донецьку, залишається актуальною, хоча, зрозуміло, «Шахтар» має цілком певну перевагу і не лише у вигляді «гостьового» гола.

За організацією гри, за добором гравців «оранжево-чорні» були учора сильнішими. Завдання-мінімум виконане, причому досить упевнено. Столичному клубу треба буде стрибнути вище голови, аби переграти «Шахтар» у гостях.

P.S. З 27 гравців, які учора вийшли у складі наших найсильніших клубів, лише семеро мали українське громадянство. Привіт Олексію Михайличенку, якому через місяць виводити збірну України на принциповий матч проти Хорватії.