Світова криза великими кроками мандрує по планеті. Чого тільки не почуєш з усіх сторін. Суспільство розділилось на дві нерівноцінні частини, які схожі за проблемою, але різняться за цілями та бажаннями. Одна частина менша – близько 0.001% населення планети задумалось над тим, як поставити на коліна другу більшу частину, а це 99,999%, і на цьому збагатіти. Методів збагачення є безліч... Дивно те, що цим «нікчемним карликам-багатіям», яких усього 0.001% від загальної кількості населення, вдаються їхні хитро-мудрі схеми збагачення. Кількість статків багатіїв прямопропорційна кількості бідних, які потерпають від наслідків бідності (голод, хвороби, швидка смерть, деградація, депресія...).

Вірус «світових криз» добрався до України. Як не дивно, але в нас також є «нікчемні карлики-багатії» (0,001% - 450 осіб), які захворіли на збагачення і не можуть зупинитись в цьому «веселому» занятті. Кругом депресуха та розруха, а вони нам з усіх сторін розповідають, що все під контролем та ХАРАШО! (на Західній Україні в них ФАЙНО!). Дійсно у 0.001% все під контролем та ХАРАШО.

Ситуація в Червонограді не є винятком, а скоріше закономірністю світового безладу. Як не смішно, але і в нашому місті є цей 0.001%, в якого все під контролем і в якого, як не дивно - все ФАЙНО!

99,999% населення Червонограда живуть реаліями сьогоднішнього світу і в них не все так файно, як хотілось би. Мешканці міста розуміють, що їхнє життя залежить від вугільних підприємств. Шахти працюють – живе місто. Шахти закриють – в місті залишаться пенсіонери-регресники та голодні собаки, які будуть бігати пустими вулицями .

За 22 роки незалежності України в місті не збудовано жодної шахти, хоча закрили три. Шахту №5 «Великомостівська» так швидко закривали, що взагалі «стерли з лиця землі», не залишивши нащадкам жодної цеглинки. Багато хто з мешканців міста згадують з сумом це закриття-знищення по сьогоднішній день. Від простих людей нічого не залежало, а 0,001% звісно гарненько «нагріли руки».

В планах держави закриття ще трьох шахт, але це скоріше буде чотири. Кількість працюючих , які залишаться без роботи буде близько 5 000 чоловік. Якщо порахувати цю кількість безробітних на кількість сімей, які залишаться без значних грошових надходжен – це близько 15 000 чоловік.

П’ять шахт, що залишаться працювати будуть «тягнути» на собі величезне навантаження бюджетників, яких на жаль не поменшає, а точно побільшає. Що буде з Червоноградом, Гірником та Соснівкою ніхто навіть не може собі уявити !

Потрібно вже зараз задумуватись над майбутнім шахтарського регіону. Коли «корабель тоне» - спасати його вже не потрібно - пізно. Думати потрібно наперед, прогнозувати та створювати антикризові міри по запобіганні критичної ситуації.

Схожа ситуація в Червонограді. В місті проживає величезна кількість інженерно-технічних працівників, висококваліфікованих працівників, фінансистів, банкірів, менеджерів – і всі вони як «невинні овечки» спостерігають за затуханням міста. Всім байдуже за майбутнє шахтарського регіону.

- Ні не байдуже! - можна почути на багатьох мітингах та виступах. Керівники вугільної галузі міста розповідають про «химерні плани та успіхи». Вожді профспілкових комітетів переконують усіх шахтарів, що нікому не дозволять образити трудяг. Але це нажаль тільки слова...

В нашому шахтарському регіоні потрібно терміново створювати ініціативну групу «Спасіння шахтарського регіону», в яку повинні входити справжні патріоти нашого міста, які збираються тут жити з своїми сім’ями та вірять у майбутнє міста. Більшість теперішніх «крикунів», які нічого самі не роблять для міста та регіону і не дають іншим – при першій же можливості покинуть місто, адже для чого їм жити в неперспективному місті. В кожного з цих «крикунів» вже збудовані шикарні будиночки в зонах відпочинку та «законсервовані величезні кошти», а тримає їх лише те, що тут можна ще «поживитись» грошенятками.

Ініціативна група «Спасіння шахтарського регіону» повинна виробити чіткий план роботи, який поетапно має втілюватись у життя. Шляхів виходу з кризи шахтарського регіону є велика кількість, всі це розуміють. Звичайно ці заходи не сподобаються «крикунам», адже саме вони найбільше бояться зруйнувати свою «імперію по збагаченню». Потрібна елементарна приватизація шахт трудовини колективами, скорочення працівників (на кожній шахті працює 200-300 зайвих працівників), ліквідація зайвих планувальних та спостерігальних підрозділів, які важким тягарем лежать на плечах та руках шахтарів. Потрібно розібратись з фінансовими показниками усіх підрозділів підприємств та збутом вугілля. Одним словом потрібна детальна ревізія вугільних підприємств. Керувати шахтами повинні господарники, які будуть цінувати та берегти кожню гривню. Після такого наведення елементарного порядку можна врятувати шахти, трудові колективи, та думати, як будувати нові вугільні та інші підприємства, на яких будуть працювати вивільнені працівники. Потрібна елементарна воля мешканців шахтарського міста.

На сьогоднішній день важливою проблемою для місцевих шахт є збут вугілля. Дійсно це проблема для тих хто не звик вирішувати проблеми. Згідно спостережень за людським життям можна вирішити майже усі проблеми. Звичайно, є декілька складних проблем вирішення, яких не залежить від людини.

Чотири роки тому мені в руки попала газета «Урядовий кур’єр», де була стаття під назвою “Рідке паливо з вугілля”, в якій розповідається, що Україна зацікавлена у використанні унікальної південноафриканської технології з виробництва рідкого палива з вугілля. Про це заявив міністр економіки Богдан Данилишин під час зустрічі з Надзвичайним і Повноважним Послом Південно-Африканської Республіки в Україні Андрісом Фентером.

Цікаво, чи відомо колишнім та теперішнім міністрам економіки, що аналогічні унікальні технології були розроблені ще в 80-ті роки минулого сторіччя в Дніпропетровському гірничому інституті. В Україні багато наукових розробок та відкриттів “глохне” на корню, що спонукає підприємливих українських науковців патентувати “ноу-хау” та продавати за кордон А вже згодом, років за 15-20-ть держава вимушена купляти ці ж самі “унікальні технології” в Південно-Африканській республіці. Це смішно та образливо для українських науковців – патріотизмом тут навіть і не пахне...

Способів використання вугілля є безліч, потрібно лише ширше дивитись на проблему, вивчати світовий досвід та не забувати про розробки українських вчених.

Майбутнє в нашому шахтарському регіоні є! Все залежить від кожного з нас !

Віктор Зінченко